Мистецтво перемагати: тактика зустрічного удару в нескінченній війні з грипом

У війні з вірусами головне – не гаяти часу і знати, чим вдарити у відповідь

У сучасному світі людину, яка жодного разу не хворіла грипом, можна вважати інопланетянином. Адже цей вірус став чимось схожим на вселенське кармічне прокляття. Щороку він косить мільйони людей і, провокуючи важкі ускладнення, забирає таку кількість життів, яку можна порівняти з маленькою війною.

По суті, це і є війна: давня, затяжна, і певною мірою нескінченна. У якій людство протистоїть надзвичайно сильному і підступному агресору. Кожен, хто перехворів, із жахом згадує викреслений з життя тиждень, проведений у грипозному пеклі. Температура, ломота, напівмарення при грипі настільки вражаючі, що страх занедужати знову закріплюється після «першого досвіду» і залишається на все життя.

І цей страх має всі підстави. Нескінченність війни між вірусами грипу та людиною визначається не тільки унікальною руйнівною силою цих вірусів, але й тим, що вони, як відомо, постійно мутують, створюють свої змінені версії, прагнуть обдурити імунітет, підсувають йому чергові нерозпізнавані модифікації.

Інструктаж для порятунку потопаючих

Щороку з настанням осінньо-зимових холодів, які означають чергове загострення на «фронті», суспільство поринає в грипозну істерію. А в деякі особливі роки – пандемічні – грип провокує взагалі апокаліпсичні картинки. На кшталт тих, якими запам’ятався сезон 2009/10, коли вулиці миттєво заповнилися людьми в масках, які зі страшними очима нашіптували заклинання «аш-один-ен-один»; коли пасажири маршруток і метро готові були вчинити суд Лінча над будь-ким, хто ледь-ледь покашлював; коли з аптек повимітали все, що навіть віддалено стосувалось вірусної теми, а «жінка з косою» у ранзі прем’єр-міністра зі зміненим обличчям вивантажувала з літаків закордонні чарівні ліки…

Хоча ця картина виглядає досить дивно для сучасного світу, в якому люди мають весь інструментарій для отримання інформації, що є ключем до розуміння процесів, небезпечних для здоров’я і життя. Страх, паніка, важка хвороба – наслідки абсолютного нерозуміння природи грипу та дефіциту необхідних знань про те, як мінімізувати ризики хвороби або ще гірше – дістати смертельно небезпечні ускладнення, якими славиться наш підступний ворог.

Знання згубних звичок вірусу-агресора для більшості залишається лікарською таємницею. Лікарі, які безумовно знають закони цієї війни, не мають ні часу, ні бажання пояснювати пацієнтам навіть прописні істини. І виходить, що народні маси, кинуті командирами напризволяще, тремтять собі в окопах, а над їхніми головами зі свистом пролітають кулі-віруси.

Тому старе прислів’я «порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих» набуває у цій ситуації особливого змісту. Мова йде про той ступінь обов’язкової інформованості, що дозволить кожному забезпечити швидкий і дієвий захист себе, родини, дітей від підступної кулі вірусу грипу.

Трагедія «режиму очікування»

Доля багатьох пацієнтів нагадує казку про втрачений час. Стандартним на початку захворювання вважається період своєрідних душевних мук. Людина, що відчула нездужання, намагається переконувати себе у тому, що «це» може й не грип, а примітивна ГРВІ. Адже збудників гострих респіраторних інфекцій сила-силенна: віруси парагриппу, аденовіруси, ентеровіруси, респіраторно-синцитіальні віруси тощо. Користуючись бабусиними лекалами, народ мусолить термометр: якщо, скажімо, 38,5, то можливо, застудився, а як більше 39 – це, о матінко рідна, грип!

У подібних дилетантських дослідженнях немає навіть теоретичного сенсу. Тому що ГРВІ та грип – це поява в організмі агресивного «чужого», проти якого імунна система ще не встигла виробити ефективну зброю. Різниця, залежно від типу вірусу, полягає у швидкості зростання вірусного навантаження, і як наслідок – підвищенні рівня запального процесу в місці ураження (верхніх і/або нижніх дихальних шляхах). Далі все йде за схемою – якщо не приборкати вірус на початковій стадії його активності, виникають бактеріальні ускладнення – риніти, синусити, отити, трахеїти, тонзиліти, пневмонії, менінгіти, неврити та інші захворювання.

Так що, направду, при відчутній різниці інфекцій, перші симптоми ГРВІ та грипу можуть бути схожими. Точно встановити діагноз можуть лише спеціальні аналізи, але треба врахувати, що, по-перше, індивідуум, який здає аналіз із метою з’ясувати грип у нього чи ГРВІ – це явно музейний експонат. По-друге, результати своїх аналізів індивідуум отримає у найкращому випадку через 2-3 дні. Втрату такого дорогоцінного часу можна порівняти хіба що із пропуском від гарного боксера удару в щелепу з наступним нокдауном або гірше того – нокаутом. Якщо мова йде про вірус грипу, рахунок іде буквально на години, інакше буде пізно, як кажуть, пити «Боржомі».

Ось тут фармнаука стає в нагоді – в інструкціях до препаратів з доведеним механізмом прямої дії на вірус грипу (група G05 за міжнародною класифікацією – в Україні ринок таких ліків досить обмежений, найбільш відомі: Таміфлю та лікарські препарати на основі діючої речовини Протефлазід) вказується, що приймати їх потрібно у перші 48 годин після появи початкових симптомів. Тому що саме за такий часовий відрізок досягається максимальне вірусне навантаження. Вплинути на сам вірус грипу після цього вже не зможуть жодні танці з бубном. Далі хвороба розвивається за своїми законами.

І тепер – включаємо просту логіку. Якщо надворі епідемічний сезон, якщо ви їздите в транспорті, працюєте в офісі, бігаєте за покупками – потрібно чітко розуміти, що з дуже великою ймовірністю у вас саме грип. Чи є сенс у такій ситуації грати в російську рулетку і нуртувати себе дурним питанням, чи це бувало не ГРВІ?

Відповідь зрозуміла.

І далі все просто – потрібно якомога швидше загальмувати процес розмноження вірусу, поки він перебуває на самому початку своєї експансії. Інакше вас чекає відкриття – грип здатний на удари такої вбивчої сили, що людина не інформована навіть уявити собі не може. Для організму – це Хіросіма й Нагасакі, не менше…

Грип зсередини: сюжет, про який би мріяв Гічкок

Отже. Як би маніакально ви не мили руки, заїдали вітаміни часником і промовляли таємні мантри тибетських ченців, – вірус грипу завжди може порушити ваші прикордонні застави і проникнути на суверенну територію.

Навіть ті, хто вакцинувався, не мають 100-процентної гарантії безпеки, тому що нерідко прогнози про циркуляцію вірусів у тому або іншому сезоні виявляються неточними, і на «ринку грипу» з великою ймовірністю може з’явитися неврахований штам у всій своїй вбивчій красі.

Здебільшого неприємне «знайомство» з таким екземпляром відбувається через дихальні шляхи, при цьому через незнання ми самі часто полегшуємо вірусу завдання. Скажімо, організм відповідає на першу атаку вірусу синтезом імуноглобулінів, тобто зволоженням носоглотки – виникає звичайний нежить. Але кожний відповідальний громадянин у цій ситуації починає панічно капати в ніс судинозвужувальні краплі, висушуючи слизову й гостинно відкриваючи вірусу двері у власне недалеке болісне майбутнє… Така омана, відверто кажучи, межує з ідіотизмом, тому що ми свідомо говоримо грипу «Ласкаво просимо!». Позбавляючи себе природного захисту від вірусів, ми самі допомагаємо вірусу перебороти перший захисний бар’єр організму й відкриваємо двері між верхніми дихальними шляхами та нижньою дихальною системою (трахеєю, бронхами, легенями).

Наступна колективна омана – надія на імунітет. Це наївно з кількох причин. По-перше, сама людина не може адекватно оцінювати стан своєї імунної системи і спрогнозувати важкість протікання хвороби. По-друге, на початковій стадії захворювання індивідуальні можливості імунітету визначають лише час, за який вірус зламає захист організму. Просто треба розуміти, що він його таки «покладе» – в однієї людини на другу добу, в іншої – на четверту… Тому що вірус грипу має рекордно буйний характер: він уміє просто шокувати імунітет неймовірними, дикими темпами свого розмноження – вірусне навантаження в перші дві-три доби зростає, – вдумайтеся! – від 10 в 4-му ступені до 10 в 24-му! З таким напором імунітет упоратися не встигає, йому потрібен час на вироблення адекватної реакції.

Таким чином, у перші години та дні кампанія нагадує німецький «бліцкриг» – вірус практично безперешкодно снує по організму, як танки Гудеріана Європою в 1939-му …

Якщо максимально уникати медичної термінології, етапи цієї стрімкої окупації виглядають так.

Після прориву віруси грипу прикріпляються до мембрани епітеліальної клітини. Потім вони проникають до неї усередину й створюють там власну біохімічну лабораторію, у якій формують так звані віріони. Ці повноцінні вірусні частки здатні створювати собі подібних. У їхній метушні усередині вашої клітини беруть участь ферменти тимідинкінази, ДНК і РНК-полімерази та нейрамінідази – це звучить незрозуміло й страшно зовсім не випадково – результатом стає синтез вірусного генома. Після чого віріони збиваються в бандитську зграю, вириваються із захопленої клітини, і нові вірусні частки накидаються на інші клітини. І все це – у скаженому темпі.

Оскільки вірус грипу обожнює саме епітеліальні клітини, його експансія стрімко несеться туди, де є чим поласувати – через носоглотку в бронхи та легені.

У результаті, як багато хто вже здогадався, починається найпоширеніше ускладнення грипу – гостре запалення легенів. А у випадку з пандемічним, особливо агресивним штамом – геморагічне запалення, відоме з часів пандемії «свинячого» грипу A-H1N1 2009 року як «атипова пневмонія». Порівняти її можна хіба що з картинками «гічкоківських» жахів, тому що супроводжується лопнутими судинами легень і крововиливами: саме тому в новинних сюжетах того часу фігурував страшний термін «чорні легені», які спостерігалися при розтині померлих…

Удар у відповідь

Всі ці жахливі подробиці необхідні для того, щоб від розуміння механізму вірусної атаки перейти до пошуку ефективного захисту. Адже, зазвичай, ми щось вивчаємо для того, щоб менше помилятися. А «реперні зони» тепер більш-менш зрозумілі.

Перша. Ми знаємо, що вірус грипу працює на розмноження собі подібних, його мета – вижити і захопити наші клітини.

Друга. Ми повинні уникати дурних помилок, полегшуючи вірусу його шлях у наш організм традиційним використанням судинозвужувальних лікарських препаратів.

Третя. Ми не можемо дозволяти собі ні найменшого зволікання («либонь пронесе!»), а при перших симптомах зобов’язані вдарити у відповідь.

І ось ми підходимо до головного питання – а чим, властиво, ми можемо задушити ворога в зародку, не дати йому жодного шансу здійснити свою смертельно небезпечну окупацію? Все просто – треба включити кмітливість, і, уже знаючи нехай на початковому рівні, тактику й стратегію вірусу, поринути у вивчення лікарських інструкцій. Де, завдяки строгим правилам фармринку, міститься максимальна інформація про механізми дії препаратів.

Необхідно одразу відкинути деяку кількість «лікарського спаму»: якщо ви, скажімо, збираєтеся попрямувати убік гомеопатичного тренду або моди на «прокачування» імунітету – вірус скаже вам величезне спасибі. Тому що гомеопатія, звісно, нешкідлива, але не тільки для вас, але й для вірусу. А у випадку з модними імуномодуляторами ситуація небагато гірша: у період, коли імунна система вкрай напружена вірусною атакою, намагатися штучно її стимулювати – це значить, створювати додаткове навантаження, що може привести імунну систему організму в стан «тимчасового паралічу» (по-науковому в стан рефрактерності).

Тому вибір насправді невеликий. Він обмежений, повторимося, препаратами, що входять до групи G05 за міжнародною класифікацією, тобто препаратами прямої противірусної дії.

 

Такий перший принцип вибору. Другий набагато делікатніший. Тут потрібно згадати про те, як і за рахунок чого загарбник так ефективно окуповує клітини організму. У цьому процесі, як ми вже знаємо, беруть участь постійні поплічники вірусів грипу – ферменти тимідинкінази, РНК-полімерази, ДНК-полімерази та нейрамінідази – його помічники в проникненні та розмноженні. Таким чином, стає зрозуміло, що завдання ефективного противірусного препарату для лікування грипу насправді складається не стільки в пригніченні синтезу нейрамінідази (що є традиційним механізмом дії частини препаратів групи G05), а скільки в пригніченні генетичного матеріалу вірусу – тимідинкінази та РНК-полімерази.

Традиційні препарати (Таміфлю та інші) блокують синтез нейрамінідази, але на жаль не мають механізму пригнічення синтезу тимідинкінази та РНК-полімерази, внаслідок чого не можуть повністю блокувати процес створення та дозрівання віріона грипу, тобто процесу розмноження вірусу грипу в організмі людини.

До того ж безпека препарату є одним з факторів вибору, тому якщо ви молоді й відносно здорові, можете озброїтися блокатором нейромінідази. Але для дітей і володарів хронічних хвороб цей варіант небезпечний.

Тому процес вивчення виведе на наступний варіант: препарати, в основі механізму дії яких лежать флавоноїди – рослинні поліфеноли. Ці ліки також віднесені до групи противірусних препаратів G05 і довели свою пряму противірусну дію під час клінічних досліджень. Лікарі все частіше звертають увагу саме на флавоноїди з урахуванням їх безпеки: ці препарати дозволено застосовувати навіть при лікуванні дітей з перших днів життя.

При цьому флавоноїди демонструють стосовно вірусів похвальну нещадність: вони блокують розмноження не тільки вірусів грипу, але й ГРВІ, що дуже важливо! Суть у тому, що флавоноїди блокують синтез всієї злісної банди ферментів вірусів грипу та ГРВІ: тимадинкіназ, РНК і ДНК-полімераз та нейромінідаз. Інакше кажучи, віруси втрачають свою характерну здатність до швидкого розмноження, організм хворого не зазнає пікових вірусних навантажень, а імунна система не «лягає», щоб добити агресора.

При цьому відпадає потреба ворожити на кавовій гущі – грип це чи ГРВІ.  Для лікарських препаратів на основі флавоноїдів діючої речовини Протефлазід (Флавовір® або оновлений Імунофлазід®) ця різниця не важлива – вони однаково успішно діють на віруси ГРВІ та грипу.

У війні із грипом кожен може змінити оборонну позицію на контратаку. Вивчити поле бою, розвідати плани і засоби супротивника та вдарити у відповідь.

Лариса КУЗНЄЦОВА, педіатр,  професор кафедри клінічної імунології та алергології Національної медичної Академії післядипломної освіти ім. Шупіка